крутитися[крути́тися]

крути́тися круч у ся, кр у тишся, недок. 1》 Робити обертові, колові рухи; обертатися. || з ким і без додатка . Танцюючи, робити колові рухи; кружляти (у 3 знач. ). || Часто змінювати положення тіла лежачи або сидячи; вертітися (у 1 знач. ). || Швидко, хапливо рухатися, метушитися. || перен. , розм. Постійно займатися різними справами, клопотатися чимось, шукаючи виходу з біди, труднощів. 2》 Вирувати, утворювати коловерть, вир (про воду, течію). || рідко . Здіймати сніг, пил і т. ін.; курити, сильно дути (про заметіль, вітер). 3》 розм. Ходячи туди-сюди, постійно перебувати де-небудь, біля когось. || Вештатися (у 1 знач. ), тинятися. Кр у титься на язиц і що — а) про сильне бажання сказати щось, спитати про кого-, що-небудь; б) про намагання пригадати щось добре відоме, але призабуте. 4》 над чим і без додатка , рідко . Те саме, що кружляти 4). || Витися, зависати в повітрі (про пил, сніг і т. ін.). 5》 Різко змінювати напрям, робити вигини; звиватися (про шлях, ріку тощо). 6》 рідко . Скручуватися, звиватися в кільце, у спіраль.

КРУТИ́ТИСЯ, кручу́ся, кру́тишся, недок. 1 . Робити обертові, колові рухи; обертатися. Рано-вранці я вставала, Мичку микала та пряла; А серденько занудилось, Веретенце не крутилось (Я. Щоголів); Їй здавалося, що земля крутилася під нею і її хитала (Панас Мирний); Край столу, де крутиться чорний диск на патефоні, сидять троє людей (Ю. Яновський); // з ким і без дод. Танцюючи, робити колові рухи; кружляти (у 3 знач.). На пісню обізвався парубок, що танцював з двома дівчатами, .. крутячись по черзі то з одною, то з другою (Леся Українка); Грізнії стіни стоять мовчазливо, Крутяться привиди в дикім танку... (М. Рильський); Танець робиться все швидшим. Дівчата крутяться то в один бік, то в другий (Ю. Андрухович); // Часто змінювати положення тіла лежачи або сидячи; вертітися (у 1 знач.). Крайнюк крутився на своїй постелі, зітхав і кашляв, а заснути ніяк не міг (В. Кучер); Виноградський крутився на стільці, видно, хотів щось сказати Тамарі (А. Хижняк); // Швидко, хапливо рухатися, метушитися. Крутиться, як посолений в'юн (приказка); Гість і Безбородько сіли за стіл, а Марія крутилася по світлиці, як метелик біля світла (М. Стельмах); – Уяви собі, що ти безконечно крутишся на кухні, вариш борщ, бігаєш в інститут, мрієш про машину, а як придбаєш – тоді про щось інше! (О. Бердник); // перен., розм. Постійно займатися різними справами, клопотатися чимось, шукаючи виходу з біди, труднощів. Трудне життя, як не крутись... А ще й крутитись не завжди є на чім та біля чого (А. Головко); – Відкіль ті й борги взялися?.. Кручуся, силкуюся, а воно не до ліпшого йде – до ще гіршого (М. Олійник); “Треба вміти крутитися“, – згадав він слова Карапет (О. Чорногуз). 2. Вирувати, утворювати коловерть, вир (про воду, течію). Між скелями та по камінні ревла Рось, крутилась вода, мов на лотоках (І. Нечуй-Левицький); Од швидкого руху вона [вода] пінилась і крутилась (М. Трублаїні); // рідко. Здіймати сніг, пил і т. ін.; курити, сильно дути (про заметіль, вітер). Крутилась, віяла метелиця, намітала високу кучугуру (О. Донченко); Вітер крутиться у полі, у стовпах, дротах гуде... (П. Тичина). 3. розм. Постійно знаходитися де-небудь, біля кого-, чого-небудь. Підійшли [звірі] до того місця, де все ще крутився Лис Микита (І. Франко); Коло Дружинiна крутилась Славiна (Б. Антоненко-Давидович); Тоня знову крутиться біля нього. – Ну, давай уже розшифруємо [листа], – каже брат (О. Гончар); // Блукати, тинятися. З острова вийти не можна було, ще вештались та крутились по степах татари і ногайці (О. Стороженко). 4. над чим і без дод., рідко. Те саме, що кружля́ти 4. В небі крутились білі мартини й чайки (І. Нечуй-Левицький); З далекого берега прилітали кусючі .. ґедзі й крутились над головою (О. Донченко); * Образно. На веранді, як тая нетля, крутилася жвава розмова .. молоді (Дніпрова Чайка); // Витися, зависати в повітрі (про пил, сніг і т. ін.). В венеціанське вікно лилося сонце широким потоком, в сизій муті його крутились пилинки (М. Коцюбинський); Ніч іде. Як серце терпко стука, і сніжинки крутяться в вікні (В. Сосюра); Струмені диму перетворилися на скажені вихори, що безнастанно крутилися (В. Владко). 5. Різко змінювати напрям, робити вигини; звиватися (про шлях, річку і т. ін.). Яр крутився гадюкою на всі боки (І. Нечуй-Левицький); Степова .. річка крутилася туди й сюди серед рівної площини (Б. Грінченко); Як повів Славка тими стежками, то він аж язик вивалив із утоми, бо ті стежки крутилися дебрами й горбами (Л. Мартович); Часом шлях крутився вище хмар, .. над ущелинами та безоднями (С. Скляренко). 6. Скручуватися, звиватися в кільце, у спіраль. – Ох ви, люди-небораки, – промовляв Василь до різця, з-під якого бігла, крутилася красива стружка (Ю. Яновський); На деревах уже жовкло, крутилося сухе листя (Ю. Збанацький); Хлопці .. йдуть обережно, переступаючи кожну розсадинку, що вже почала крутитися в головки (К. Гриб). 7. перен. Багаторазово повертатися до одного й того ж предмета, однієї й тієї ж теми (у розмові, у думках). Найфантастичніші Порфирові думки все крутяться довкола одного: як випорснути звідси? (О. Гончар); – В мене крутиться одна ідея... (А. Кокотюха); Її цiкавив лише власний бiзнес та кориснi зв'язки, усi розмови крутилися довкола цього (Г. Вдовиченко). ◇ [Аж] голова́ (в голові́) кру́титься (моро́читься, па́морочиться, макі́триться, замакі́трюється і т. ін.) чия, у кого, кому і без дод. <[Аж] голова́ закрути́лася (заморо́чилася, запа́морочилася, замакі́трилася і т. ін.) чия, у кого, кому і без дод.> <[Аж] у голові́ закрути́лося (заморо́чилося, запа́морочилося, замакі́трилося)> див. голова́; [Аж (рідко бі́лий)] світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) [в оча́х (пе́ред очи́ма)] див. світ ² ; Верти́ться (кру́титься) в голові́ див. верті́тися; Верти́ться (кру́титься) на ду́мці (на умі́, на га́дці) див. верті́тися; Верти́ться (кру́титься) на язиці́ (на язику́) див.…