кумкання[ку́мкання]

КУ́МКАННЯ, я, с. Дія за знач. ку́мкати і звуки, утворювані цією дією. Де колись човни плавали, там лопушина розпустила свої широкі листи, і хіба тілько уночі кумкання жаб нагадувало, що там колись була вода (Панас Мирний); Щебетання солов'їне та тихе кумкання жаб долітає в розчинене вікно (А. Головко); На ставу повільно і голосно закумкали жаби, і Павло Михайлович, наче колись у дитинстві, почув у їхньому кумканні: “Кум, кума” (В. Кучер); Серед монотонного кумкання жаб зрідка чувся глухий рик ягуара (Ю. Бедзик); Це поле звучало невидимими комашиними оркестриками: стрекотали коники, гули бджоли, навіть звідкись у цю музику час від часу втручалося жаб'яче кумкання (І. Роздобудько).