купина

КУПИНА́¹, и́, ж. Трав'яна багаторічна рослина родини лілійних із схиленими квітками та довгим м'ясистим кореневищем. Скрізь, вподовж берега, заяскравіли весняні купини (О. Гончар); Де-не-де зеленіли вже купини (К. Гриб); [Верба:] Ой у лузі під горою цвіте купина. Не питай мене, козаче, чого я смутна (П. Гірник). КУПИНА́², и́, ж., заст. Кущ (у 2 знач.). Загрузаючи по черево, сопучи і чвакаючи, вона [корова] потяглася до купин зеленої осоки (І. Волошин). ◇ (1) Неопали́ма купина́: а) у біблійній міфології – терновий кущ, який горить і якимось чудом не згоряє. Марта Кирилівна .. розчервонілась, розгорілась. З червоним лицем, з червоними руками, .. в червоних зигзагах взорця своєї сукні, вона вся ніби палала, наче неопалима купина (І. Нечуй-Левицький); Мов неопалима купина, встала з вогню, руїн, попелу наша рідна Україна (І. Цюпа); б) у церковному вжитку – назва ікони із зображенням Богородиці, яка, згідно з віруванням, рятує від пожежі. Святійший Патріарх Філарет освятив хрест і місце, де постане храм Божої Матері на честь Її ікони “Неопалима Купина” (з рел.-церк. літ.). КУ́ПИНА, ку́пини́, ж. 1. Горбик на луці чи болоті, порослий травою або мохом. На старих очеретинах гойдались покинуті гнізда, по рудих, аж червоних, ослизлих од туману купинах валялись пір'я й гадючі линовища (М. Коцюбинський); Я щасливо перестрибував з купини на купину, з горбка на горбик (П. Козланюк); Я переступаю з купини на купину, але з кожним кроком це стає важче (Б. Антоненко-Давидович); По болоту бродив: знайшов на купині гніздо плиски і сполохав чаплю (Ю. Мушкетик). 2. Те саме, що ку́па 1. Каминецький соломинкою допомагає мурашці видобутись з-під купини тирси (Ірина Вільде); Правий захисник .. затамував подих над свіжим кротовинням, що якраз вивергалося – наче закипала купина чорної масної землиці (Г. Колісник); * Образно. Вітер прогортатиме купини хмар, пориті небесним кротом (І. Андрусяк).