купол[ку́пол]

ку́пол -а, ч. 1》 Опуклий дах, що має форму півкулі; баня. 2》 перен. Куляста поверхня або предмет такої форми.

КУ́ПОЛ, а, ч. 1 . Опуклий дах, що має форму півкулі; баня² (у 1 знач.). За якийсь час перед подорожніми заблищав купол монастирської церкви (І. Микитенко); Люстру під куполом закріпили, щоб не впала депутатам на голову, бо це завдало б невідшкодовних збитків національному інтелекту (Л. Костенко); Біля високої катедри, що ясніла у сонячному промінні золотими куполами, сів [Вольфґанґ] на сходи й заплакав (В. Багірова); Купол Домініканського собору один до одного повторює купол римського Святого Петра, щоправда, удвічі з половиною зменшений (Ю. Андрухович); Коли під куполом цирку акробат виконує якийсь карколомний номер, оркестр раптово замовкає (з газ.); * Образно. Індивідуальна творчість письменників .. об'єднана під одним куполом Спілки (П. Тичина); * У порівн. Самітно стояла грубезна липа на горбі, наче величезний купол над лісовим храмом (Юліан Опільський); // Горішній поверх будівлі.…