кутник[ку́тник]

КУ́ТНИК, а, ч. 1. Інструмент для вимірювання і розмічання кутів. До найпростіших вимірювальних інструментів належать: масштабна лінійка, кронциркуль, нутромір, кутники (з навч. літ.); Розмітку деталей слід проводити за допомогою лінійки, кутника, кернера, розмічального штангенциркуля (з навч. літ.). 2. Те саме, що ку́тик 2. Сталевий кутник використовують при будівництві практично будь-яких об'єктів: для зміцнення залізобетонних та металевих конструкцій, як жорстка арматура при створенні різних конструкцій (з навч. літ.); Клієнт за поставлену продукцію розрахувався металевим кутником. Щоб накрити дах на м'ясокомбінаті, Рибченко виміняв його на покрівельне залізо (з газ.).