кювет[кюве́т]

КЮВЕ́Т, у, ч. 1. Водостічна канава вздовж шляху і залізничного полотна. Солдати порозлягались у кюветах, у холодку, сиділи навпочіпки на схилах у затінку, купчились на полотні невеличкими гуртками (Ю. Смолич); Артьомов крізь віконце вдивлявся у потоки, що обабіч шляху клекотали в кюветах (С. Чорнобривець); Автомобіль, наче живий, здригався і під натиском величезної сили поволі сунувся в кювет (В. Малик); Ми .. присіли навпочіпки над кюветом і викурили по кілька сигарет (Ю. Андрухович); // перен. Я впишуся у поворот, у кювет не потраплю: менi подано руку пiдтримки – з розумiнням та вдячнiстю потискаю її (Г. Вдовиченко). 2. іст. Заповнений водою рів біля фортечної стіни.