кінний[кі́нний]

КІ́ННИЙ, а, е. 1. Якому надають руху коні. У Буенос-Айресі є всі види міського транспорту – метро, трамваї, автобуси, тролейбуси, таксі і навіть кінні карети (Л. Дмитерко); Артилерія на кінній тязі не знала бездоріжжя (з наук.-попул. літ.); // Пов'язаний з їздою на конях. Слідчий вважав його за кінного міліціонера (Б. Антоненко-Давидович); У програмі відпочинку – кінні походи за перевал і дегустація вин (Ю. Андрухович). 2. Який складається з вершників. Стояло військо тут зальотне, Волове, кінне і піхотне (І. Котляревський); Командир полку послав кінну розвідку далеко ліворуч і праворуч від дороги (О. Гончар); Щоб устигнути додому перед заходом сонця, коли ще кінні патрулі поліції не почали роз'їжджати на дорогах, Сидір ішов з Турна навпростець Чорнолуцьким лісом (М. Малиновська). 3. Признач. для розведення коней. Кінний завод спеціалізується на розведенні, вирощуванні та тренінгу коней різних порід (з газ.). 4. у знач. ім. кі́нний, ного, ч. Те саме, що ве́ршник 1. Степовим шляхом тікають пани, чоловіки, жінки, старі, обозні, кінні, піші (О. Довженко); Люди розступилися перед вершниками за давнім звичаєм: піший мусить дати дорогу кінному, бо кінний завжди знатніший од пішого (В. Владко); – Для кінного тут десять доріг, а для того, хто в машині, – тільки одна (В. Малик).