кінцівка[кінці́вка]

кінці́вка -и, ж. 1》 друк. Графічна прикраса в кінці книжки, розділу тощо. 2》 Завершальна частина якого-небудь твору. 3》 У людини й тварин – частина тіла, що служить перев. для пересування або схоплювання (нога, рука й т. ін.).

КІНЦІ́ВКА, и, ж. 1 . Заключна частина літературного або музичного твору, а також узагалі заключна частина чого-небудь. Не можна ж, щоб роман так кволо закінчити. Потрібна така кінцівка, щоб читачеві в останній раз трохи нерви подратувати. На те ж воно й є, красне письменство, – на псування нервів... (Д. Бузько); Працюючи над оповіданням “Сім мішків”, я ніяк не міг знайти кінцівки – виходило дуже солодко (О. Донченко); І. Франко майстерно користується казковим прийомом зачинів і кінцівок (з наук. літ.); Наші гравці переконливо виглядали навіть у кінцівках матчів, а це свідчить про їхню добру підготовку, яку заклали наставники клубних команд (з газ.); // Закінчення слова. Він швидко говорив, ковтаючи кінцівки (Б. Антоненко-Давидович). 2. анат. У людини й тварин – частина тіла, що служить головним чином для пересування або хапання (нога, рука і т. ін.). У хордових тварин кінцівки можуть бу…