лаборант[лабора́нт]

ЛАБОРА́НТ, а, ч. 1. Науково-технічний працівник лабораторії, наукового чи навчального закладу. Інженери і майстри, конструктори і лаборанти тісно тулилися за довгим столом у заводській їдальні навколо Шульги (Н. Рибак); Вона [Марія] й вийшла заміж за хлопця з останнього курсу, якого залишали лаборантом на кафедрі урології (Ю. Мушкетик); Робота лаборанта хімічного аналізу досить складна і трудомістка, але разом з тим дуже важлива і цікава (з навч. літ.); // Медичний лаборант. Випускник отримує кваліфікацію молодшого спеціаліста “Лаборант медичний ” і має право обіймати посаду лаборанта медичного лабораторій всіх типів (з мови документів); Лаборант повинен уміти надавати першу медичну допомогу потерпілим при нещасних випадках (із журн.). 2. Помічник професора, викладача під час лабораторних занять. Він тепер дуже занятий [зайнятий], вчиться до екзаменів, а разом з тим він лаборантом при фізичному кабінеті (Леся Українка); Лаборант готує препарати, прилади для лабораторних занять або лекцій у навчальних закладах (із журн.); Майстер-клас проводили вчитель інформатики та лаборант (з газ.).