лапатий[лапа́тий]

ЛАПА́ТИЙ, а, е. 1. Який має великі лапи (у 1 знач.). – Ведмедя оце бачив, – сказав він, – здоровенний, лапатий (А. Шиян); [Бабуся:] Лягайте спати, завтра прийде тато. Заріжу я вам курочку лапату (П. Воронько). 2. Такий великий і широкий, як лапа (у 1 знач.). Дві відгодовані доньки доїли корову, широко розставивши червоні лапаті ноги (З. Тулуб); Гнат Щербина, казали люди, своєю лапатою рукою крізь шкуру безпомилково відчував силу і кров скотини (М. Стельмах). 3. З великим і широким листям або пелюстками (про рослини, візерунки). Намітка світилась, і через неї було видно високий очіпок з червоними лапатими квітками на жовтогарячому полі (І. Нечуй-Левицький); Лапаті ялини давали затишок (М. Шеремет); Розрізняю лапаті обриси листя (С. Андрухович); // Великий і широкий (про листя і т. ін.). І от ростуть за нашої доби В добу колишню саджені дуби, Розкріплюються вітами широко, Лапатим листям юне тішать око (М. Рильський); Лапате листя каштанів парує під теплим дощем (Ю. Яновський); Лапате дерево розкинулося широко над головою, заслонивши небо й сонце густою зеленою короною (І. Багряний); Він вигаптував на шибці якісь казкові срібні рослини, лапате листя, буйне гілля пальм (Б. Антоненко-Давидович). 4. Який падає, йде великими сніжинами або краплями (про опади). Сніг перестав, посіявся дрібний імлистий дощ, потім знову пухкий лапатий сніг (С. Васильченко); І пада сніг лапатий, волохатий Спокійно й величаво над селом (М. Рильський); Рідкий лапатий дощ глухо стугонів по критому гонтою дашку (Ю. Мушкетик); І ось коли вже зовсім смеркло, лапатий сніг починає хутко-хутко танцювати в повітрі (Ю. Винничук); // Великий (про сніжини, краплини і т. ін.). Кілька важких і лапатих дощових капель упали на круп коня .. і покотилися вниз по сухій шерсті (Григорій Тютюнник); Подих ледь помітного вітру кинув з дубів лапаті пластівці снігу (М. Руденко).