лев[ле́в]

I -а, ч. 1》 Великий хижий звір родини котячих із короткою жовтою шерстю і довгою пишною гривою у самців. || Скульптурне зображення цієї тварини. || перен. Про дуже хоробру, безстрашну людину. 2》 перен. , заст. і ірон. Людина, яка звертає на себе увагу модним одягом, манерами і т. ін. Світський лев . Мураш и ний лев — комаха з прозорими крилами, зовні схожа на бабку, личинка якої живиться мурашками. II -а, ч. 1》 Грошова одиниця в Болгарії. 2》 іст. Монета, яка була в обігу в середньовічній Австрії, Бессарабії та на Поділлі.

ЛЕВ ¹ , а, ч. 1 . Великий хижий звір родини котячих з короткою жовтою шерстю і довгою пишною гривою у самців. Рикаючи й трясучи головою, Спинився лев біля тебе близенько (Леся Українка); Глянув ще Федько на нього: Знову листя рве з дерев! І рішив Федько: “Нічого, Хоч і страшно, – цап не лев!” (С. Олійник); Це випливало на світ сонце, і от щось загуло, ніби далеко десь лев ревонув у солонцюватій пустелі (М. Йогансен); Лев вважається дорослим у п'ять років і до цього моменту набирає свого оптимального розміру (з наук.-попул. літ.); * У порівн. Як леви, боролись вони за народ, За правду народного діла (О. Олесь); Я воюю, мов лев. Аж сам собі дивуюся й милуюся собою збоку, як гідно, мудро і порядно тримаюся (Ю. Андрухович); // Скульптура або зображення цієї тварини. – Чи то правда, що там є такий лев, що з рота вода тече? (І. Нечуй-Левицький); Розсунув державець шарлатні занавіси коляси, зл…