лепетати[лепета́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
ЛЕПЕТА́ТИ, ечу́, е́чеш, недок. 1. що і без дод. Говорити нерозбірливо, неправильно (про дитячу мову). Не плачте, мамочко! Не плачте! – лепетала вона своїм нетвердим язичком (Панас Мирний); Щось дитиночка шепоче, щось лепече, наче: ма-ма... (Уляна Кравченко); // Говорити невиразно, невпевнено, з трудом підшукуючи слова. – Я закінчила десятирічку, шукаю роботи .. – лепече Тамара, мов не своїм голосом (А. Хижняк); // Говорити мовою, незрозумілою для співбесідника. Ван знову лепетав щось по-китайському і, як дитина, кидався на руках у Пархоменка (П. Панч); // Говорити що-небудь несерйозне, нерозумне. Лепече, як той пустий млин (Номис); [Феська:] Все мені [Рябина] своїм п'яним язиком таке лепече, що й вимовити встидно! (І. Франко); // Вести легку, несерйозну розмову; балакати (у 1 знач.). Ось біжать дві панночки, лепечуть одна до одної голосно, шпарко (Леся Українка). 2. перен. Тихо, невиразно звучати, шуміти. Погасла зірниця, стемніла блакить, все задрімало, .. поночі тихо журливо лепечуть тополі (Дніпрова Чайка); Розлігшись, спить під дубом на траві; Під боком річечка лепече (Л. Боровиковський).
«лепетати» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
дієслово · 23 форми · VESUM
Інфінітив: лепета́ти
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | лепечу́ | лепе́чемо / лепе́чем |
| 2 особа | лепе́чеш | лепе́чете |
| 3 особа | лепе́че | лепе́чуть |
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | лепета́тиму | лепета́тимем / лепета́тимемо |
| 2 особа | лепета́тимеш | лепета́тимете |
| 3 особа | лепета́тиме | лепета́тимуть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| лепетать | інфінітив |
Літературні засвідчення
Зараз Лукія каже їхати просто на Центральну, дорогою вона розпитує Федю про його сина, бо Федя один з наймолодших батьків у радгоспі, син його починає саме лепетати, вже каже "баба" і "мама", а батька називає поки що не "татом" а просто "Єсть", в ознаку того, що батько зараз забіг на хвилинку додому і справді єсть, а не гасає в своїх вічних розгонах.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)