лет

ЛЕТ, у, ч., поет. Дія за знач. літа́ти і леті́ти; літ (див. літ¹). Маленька пташка уперто літала над головою в Дорі .. Він зацікавився нею і довго стежив за її летом (М. Коцюбинський); Справжній мисливець той.., хто з практики вивів, коли, за якої погоди буде хороший качиний лет (М. Рильський). ◇ (1) Висо́кого (вели́кого) ле́ту (льо́ту), зі сл. людина, діяч і т. ін. – який займає значне становище в суспільстві; визначний, відомий і т. ін. В. І. Вернадський – учений великого лету (із журн.); Людина високого льоту відповідно проявляє себе, здебільшого, вже в молоді роки (з газ.); З висоти́ пташи́ного ле́ту (польо́ту) див. висота́; Зрива́тися в лет див. зрива́тися; (2) На лету́ (на льоту́), з дієсл.: а) дуже швидко, відразу, тут же. Лиш відійдеш від них – гримне тобі услід вибух реготу. То, певно, вже щось підмітили в тобі і влучним, вразливим дотепом схарактеризували на лету (Г. Хоткевич); б) поспішаючи, мимохідь, побіжно і т. ін. Син,.. щось на лету гукнув батькові, але за гулом, за тупотом Оленчук нічого не розібрав (О. Гончар); Низько́го (невисо́кого, дрібно́го і т. ін.) льо́ту (ле́ту) див. літ¹; Птах (пти́ця) висо́кого ле́ту (польо́ту) див. птах.