линяти[линя́ти]

линя́ти - я є, недок. 1》 Втрачати свіжість, яскравість первісного кольору; блякнути (у 2 знач. ). || перен. Втрачати своєрідність, яскравість, самобутність і т. ін. 2》 Поновлювати в певні періоди зовнішній покрив (пір'я, шерсть, панцир і т. ін.) (про тварин, птахів, комах).

ЛИНЯ́ТИ, я́є, недок. 1 . Втрачати свіжість, яскравість первісного кольору; блякнути (у 2 знач.). Очі плачуть, чорні брови Од вітру линяють (Т. Шевченко); Сіро і сутно [сутінно] ставало на острові по заході сонця: всі фарби линяли, як в акварелі, що її підмочили (М. Коцюбинський); Фарби Макса Лібеля вирізнялись особливою міцністю. Тканини, пофарбовані ними, не линяли (В. Собко); // перен. Втрачати своєрідність, яскравість, самобутність і т. ін. В перекладі [крилаті слова] тьмяніють, линяють.., бо їм немає цілковитих відповідників (з газ.). 2. Поновлювати в певні періоди зовнішній покрив (пір'я, шерсть, панцир і т. ін.) (про тварин, птахів, комах). Коли сокіл линяє – Широко він свої крила розпускає, Високо у гору літає (Панас Мирний); Виростаючи, личинка линяє востаннє й перетворюється на лялечку (з наук.-попул. літ.); Навесні лисиця линяє, шерсть, що звалялася, висить клоччям (із журн.);…