лицемір
Дані Атласу
Значення
Лицемірна людина. По закону апостола Ви любите брата! Суєслови, лицеміри, Господом прокляті (Шевч., І, 1963, 327); Ленін виставив до ганебного стовпа Троцького, назвавши його Іу...
Морфологія
іменник · 17 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | лицемір | лицеміри |
| Родовий | лицеміра | лицемірів |
| Давальний | лицемірові / лицеміру | лицемірам |
| Знахідний | лицеміра | лицемірів |
| Орудний | лицеміром | лицемірами |
| Місцевий | лицемірі / лицемірові / лицеміру | лицемірах |
| Кличний | лицеміре | лицеміри |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| лицеміри | множина, знахідний |
Літературні засвідчення
І скільки вас?! У чому сила ваша? В чаду брехні, в отруті лицемір.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: kaikki/Wiktionary (CC BY-SA 3.0)
Вікіпедія
Лицемірство
Лицемі́рство — невідповідність слів справжнім переконанням, почуттям чи діям певної особи. Приклад, звинувачення когось у скоєних провинах або діях особою, що сама так вчиняє. Така поведінка може прикриватися нещирістю, удаваним щиросердям, чесністю.
Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%86%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE