лобик[ло́бик]

іменник · «Зменш.-пестл. до лоб 1. Коли давала [мати] снідати Кириликові, то якось пестливо погладила його по голові і поцілувала у лобик (Мирний, І, 1954, 150); Вузенькі оченята нишпорять...»

✓ Питома українська лексикаNot in the practice pool yetЩе немає в наборі практики

Питома українська лексика

Ця форма має українське джерельне підтвердження.

Дані Атласу

Значення1 картка

Походженняочікує джерело

Морфологія16 форм

Написання і вимоваочікує джерело

Стилістиказахист питомості

Синоніміяочікує джерело

Омонімочікує джерело

Паронімочікує джерело

Фразеологіяочікує джерело

Приповідкиочікує джерело

Стиль і нормаочікує джерело

Засвідченнялітературний корпус

Курспоза курсом

Переклад1 англ.

Wikimediaочікує джерело

Зовнішніочікує добірку

Значення

СУМ-20сучасний тлумачний словник

ЛО́БИК, а, ч. Зменш.-пестл. до лоб 1. Коли давала [мати] снідати Кириликові, то якось пестливо погладила його по голові і поцілувала у лобик (Панас Мирний); Вузенькі оченята нишпорять по молодих обличчях, вузенький лобик наїжився зморшками... (М. Кропивницький); Причісує [мати] Оленку, пильнуючи кожного пасмочка; заквітчує, ніби коронує зірками, зверх блідого лобика (В. Барка); На трохи зависокому, як для дівчинки, опукло буцатенькому лобику виразно темнів збоку невеличкий багряний серпик (О. Забужко).

Морфологія

іменник · 16 форм · VESUM

Відмінювання
Відмінок	Однина	Множина
Називний	ло́бик	ло́бики
Родовий	ло́бика	ло́биків
Давальний	ло́бикові / ло́бику	ло́бикам
Знахідний	ло́бик	ло́бики
Орудний	ло́биком	ло́биками
Місцевий	ло́бикові / ло́бику	ло́биках
Кличний	ло́бику	ло́бики

Літературні засвідчення

Симоненко В. · Василь Симоненко. Тиша і грім (збірка) · 1935

В грудях набубнявіла тривога Світла, ніби ранок запашний,— Ти ще не хилила ні до кого Лобик свій упертий і смішний.

literary_fts · 382dc9d7_c0016

Джерело: literary_fts

Переклад

лобик↔

Dim