ловкий[ло́вкий]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
ЛО́ВКИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що га́рний 1, 2. [Химка:] Іч, яку ловку та голосну [пісню] зачали! А нуте ще (Панас Мирний); [Кіндрат Антонович:] Ловка буде з нього [клена] соха в кошару (М. Кропивницький); – А знаєте, хлопці й дівчата, – говорив Васюта, – я навчився нової пісні, та й ловкої! (Б. Грінченко); Не молода, а сама ліпота! Ловка князівна дістанеться князеві з Сіверщини (В. Чемерис); Убраний [Бйонделло] завжди ошатно, на голові ловка шапочка, біляве волосся гладенько причесане й прилизане (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо). 2. рідко. Який вирізняється спритністю. За обідом батько почав розказувати .. про якогось ловкого мошенника, злодія (Грицько Григоренко); Ангельськи ловкий злодій відкриває відмичкою міжміські телефонні автомати (Є. Пашковський).
«ловкий» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
прикметник · 32 форми · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| ло́вкій | жін., давальний |
| ло́вка | жін., кличний |
| ло́вкій | жін., місцевий |
| ло́вка | жін., називний |
| ло́вкою | жін., орудний |
| ло́вкої | жін., родовий |
| ло́вку | жін., знахідний |
| ло́вкому | чол., давальний |
| ло́вкий | чол., кличний |
| ло́вкім | чол., місцевий |
| ло́вкому | чол., місцевий |
| ло́вкий | чол., називний |
| ло́вким | чол., орудний |
| ло́вкого | чол., родовий |
| ло́вкого | чол., знахідний |
| ло́вкий | чол., знахідний |
| ло́вкому | сер., давальний |
| ло́вке | сер., кличний |
| ло́вкім | сер., місцевий |
| ло́вкому | сер., місцевий |
| ло́вке | сер., називний |
| ло́вким | сер., орудний |
| ло́вкого | сер., родовий |
| ло́вке | сер., знахідний |
Літературні засвідчення
Хай тоді шукають, хай плачуть наді мною, приплакують, хай жаліють, який я був ловкий хлопчик, свята душечка.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)