любко
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
ЛЮБКО́, а́, ч., розм. Коханий хлопець або чоловік. На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (І. Франко); Шукала би [Славка] свого любка цілими роками, терпіла би невигоду, .. щоби, його відшукавши, могла сказати йому в очі, що його ненавидить (Л. Мартович); Коханням п'яне йде дівча стрічати любка (Уляна Кравченко); – Ну гаразд, іди вже, рятуй свого любка, та гляди, не води його сюди більше (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
«любко» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
іменник · 16 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | любко | лю́бки |
| Родовий | любка | лю́бків |
| Давальний | любко́ві / любку | лю́бкам |
| Знахідний | любка | лю́бків |
| Орудний | любко́м | лю́бками |
| Місцевий | любко́ві / любку | лю́бках |
| Кличний | любку | лю́бки |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| лю́бки | множина, знахідний |
Літературні засвідчення
…для нього все, він нічого не бажає, посівши її, — бо тепер ніщо не може розірвати його з нею. А вона з божеським усміхом на лиці глядить йому в очі, тає в його огнистих обняттях, слабне, в'яне, тае... Се пароксизм любовної розкоші, се зеніт щастя навіть для щастя самого!.. — Любко, ти богиня!.. Ти вічна, безсмертна, правда? Що за усміх, що за голос, тихий, розкішний: — Так, я богиня, я вічна, безсмертна, — я твоя. З яким жаром Герман притис до себе безсмертну любку! З якою силою, з якою жадобою п'є він її огнисті поцілуї! Більше жару! Більше огню! Більше розкоші! Хвиля така — то вічність! Ще, ще!..…
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.) (base form любка)