люд[лю́д]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
-у, ч. , розм. 1》 Те саме, що люди 1). 2》 звичайно з означ. Група людей, належних до якого-небудь середовища. || рідко . Населення певної країни; народ. 3》 заст. Основне трудове населення у класовому суспільстві.
ЛЮД, у, ч., розм. 1 . Те саме, що лю́ди 1. До сходу сонця, рано-рано! У Вифлеємі на майдані Зійшовся люд (Т. Шевченко); Ганя братається з людом, сама ходить до пекарні, на город і собак не боїться (І. Нечуй-Левицький); Сьогодні в перукарні зійшовся все чистий люд, видати, із службовців (Б. Антоненко-Давидович); Тут [на станції] не кожен і поїзд зупиняється, і квитки дають лише за годину до відправлення, а бач, скільки люду зібралося серед ночі (В. Шкляр). 2. звичайно з означ. Група людей, належних до якого-небудь середовища. У вас [молоді] в думках немає бруду, Палає в серці ще любов До обездоленого люду (М. Старицький); Шумів базар .. Вгорі жили царі і ворожбити. Внизу роївся ремісничий люд (Л. Костенко); Завдяки священикові німці й до сільського люду почали ставитися краще (М. Андрусяк); Чув я, що на плацу повно німців та іншого збройного люду, що поставив пан сього міста, щоб не стал…
Етимологія
Джерело: ЕСУМ, т. 3, с. 322
Морфологія
іменник · 10 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| людові | чол., давальний |
| лю́ду | чол., давальний |
| лю́де | чол., кличний |
| лю́ді | чол., місцевий |
| людові | чол., місцевий |
| лю́ду | чол., місцевий |
| люд | чол., називний |
| лю́дом | чол., орудний |
| лю́ду | чол., родовий |
| люд | чол., знахідний |
Синоніми та антоніми
Літературні засвідчення
…ки ви, діти мої , самі виростали,— не свистали "воріженьки", а ворогами ще й прелютими стали... Діти, мої... Та було ж вас по Сибірах та й по Соловках, та й по всіх світах... Весь люд робучий розтерзаний і божевільний... Вже ж я вас грудьми затуляла... І Бога благала... Гей, коли б же я силу мала! Тільки ж сила тая слідом за вами сльозами сплила...
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger