лірник[лі́рник]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
ЛІ́РНИК, а, ч. Народний співець-музикант, що акомпанує собі на лірі. Біля воріт спинився старий кобзар... Ні, лірник (Василь Шевчук); Недалеко від губернської канцелярії, де вешталося більше панства, сидів лірник, крутив свого нехитрого інструмента (Р. Іваничук); Народні співці – лірники та кобзарі – не лише виконували вже відомі пісні, а й складали свої (з навч. літ.); * У порівн. Дрімають собі бабусі, нудним, навмисне печальним голосом, як лірник, читає протоієрей, старий високий піп, Євангелію (М. Івченко).
«лірник» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
іменник · 16 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | лі́рник | лі́рники |
| Родовий | лі́рника | лі́рників |
| Давальний | лі́рникові / лі́рнику | лі́рникам |
| Знахідний | лі́рника | лі́рників |
| Орудний | лі́рником | лі́рниками |
| Місцевий | лі́рникові / лі́рнику | лі́рниках |
| Кличний | лі́рнику | лі́рники |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| лі́рники | множина, знахідний |
Літературні засвідчення
А лірник мовчить, і пливуть, і пливуть Нерухомо спливають два ока підласі, Несучи білий мул і гнилу каламуть З продавлених ям в зашкарублому м'ясі.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)
Вікіпедія
Лірник
Лі́рник — народний співець і музикант, який супроводить свій спів грою на колісній лірі.
Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA