мальовничий[мальовни́чий]

мальовни́чий -а, -е. 1》 Який милує око; гарний, привабливий, красивий. || Який привертає увагу яскравістю барв, виразністю рухів і т. ін.; гідний бути намальованим. 2》 перен. Образний, виразний (про мову, стиль і т. ін.).

МАЛЬОВНИ́ЧИЙ, а, е. 1 . Який милує око; гарний (у 1 знач.), привабливий (у 1 знач.), красивий (у 1 знач.). Мимохіть озирнешся, і мальовнича картина прикує тебе до місця (М. Коцюбинський); Мальовниче, прекрасне Поділля, яке Леся Українка називала окрасою України, лежить між Дністром і Бугом (І. Цюпа); Отаборились не в Тальталі, а кілометрів за чотири-п'ять, на мальовничій галявині серед пальмового лісу (І. Білик); Долини переходили в гори, а гори – в долини, незаселені місця – в мальовничі села і міста. (Ю. Андрухович); // Який привертає увагу яскравістю барв, виразністю рухів і т. ін.; гідний бути намальованим. Гвардійці в своїх мальовничих мундирах, реміснича челядь у полотняних куртках і фартухах, з засуканими рукавами стояли в рядах, із зброєю в руці (І. Франко); Погляди часто й надовго зупинялись на козаках, бо то таки дійсно була мальовнича група! (В. Винниченко); Я роздягнувся, пірнув у прохолодний потік, поплив до мальовничої купки людей (О. Бердник); Ніяка вона не бранка, не продана, не куплена, не донька попа з Рогатина, а молода туркеня, належить цьому мальовничому незвичайному світові, а світ належить їй (П. Загребельний). 2. перен. Образний, виразний (про мову, стиль і т. ін.). Тереза, дебела, нівроку, літня італійка, вже настроїлася відповісти належним тоном з не менш мальовничими образами, та Шура смикнула її за рукав (О. Іваненко); Я загладив провину перед майстром мальовничою оповiддю (Р. Андріяшик); Містер Фішер згарячу копнув його ногою .. про це гарбузянські старожили любили розповідати з мальовничими подробицями, яких щороку ставало дедалі більше (В. Нестайко).