мамуся[маму́ся]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
МАМУ́СЯ, і, ж. Пестл. до ма́ма. Прибігаю додому та вже радію-радію: – Мамусю-мамусю, я вже не наймичка! (А. Тесленко); А вона ж так .. жаліє свою дорогу мамусю! (В. Козаченко); – Хто це недоїдки поклав? Ах, які ж ви невиховані! – Це не я, мамусю (Ю. Винничук); – Мамусю! А де ми з тобою від літньої спеки ховатимемося? – питала Нані (Люко Дашвар).
«мамуся» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
іменник · 14 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | маму́ся | маму́сі |
| Родовий | маму́сі | маму́сь |
| Давальний | маму́сі | маму́сям |
| Знахідний | маму́сю | маму́сь |
| Орудний | маму́сею | маму́сями |
| Місцевий | маму́сі | маму́сях |
| Кличний | маму́сю | маму́сі |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| маму́сі | множина, знахідний |
Літературні засвідчення
На матір каже: "Марфо, дай води",— велить ніби (отож чує, як батько), а потім лащиться, цілує, називає її "мамуся", "мамуня, ти моя донечка",— лащиться і видумує всяко.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)