манірно[мані́рно]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
МАНІ́РНО. Присл. до мані́рний. Білява жіночка в кучериках, .. манірно закотивши очі, сиділа в кріслі з застиглим, як у ляльки, виразом обличчя (О. Іваненко); Лідина мама їсть зупу, манірно тримаючи ложку лише двома пальцями (Ю. Винничук); – Отче, – кокетливо проказала Аделя і манірно закліпала, – як же так вийшло? (С. Андрухович); Бжеський манірно розкрив скриньку .. і вийняв грамоту з печаткою на шнурі (З. Тулуб); Коли вона була вже недалеко міліціонера, що манірно, як дирижер у опері, розмахував білою палицею посеред вулиці, показуючи машинам путь, її знову взяло .. Світ потемнів їй в очах і застиг (Б. Антоненко-Давидович).
Морфологія
прислівник · 1 форма · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| мані́рно |
Літературні засвідчення
лінотипи, що стояли в окремім цеху рядочком і так манірно цокотіли, і так смішно носили залізними кулаками на довгих ліктях якісь мосянжеві залізячки вгору, потім вниз, спускали їх, одливали готові рядки набраного тексту, десь вгорі в коробці самі розсипали ті мосянжеві пластинки, розносили по канавках, де якій належиться бути, звідки вони вистрибували знову на легенький торк пальцем складача-лінотипіста.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)