марення
Дані Атласу
Значення
1. Дія за знач. ма́рити 1. Черги спокійно кожен дожида, А сам у маренні якомусь тоне (Рильський, І, 1956, 87); Чим більше Бронко роздумував про це, тим правдоподібнішим починало...
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
іменник · 15 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | марення | марення |
| Родовий | марення | марень |
| Давальний | маренню | маренням |
| Знахідний | марення | марення |
| Орудний | маренням | мареннями |
| Місцевий | маренні / маренню | мареннях |
| Кличний | марення | марення |
Літературні засвідчення
І, може, така люта зненависть до Сергєєва тільки за те, що він обірвав його сонне марення, перешкодив, а тепер докучає, як противна муха.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger
Вікіпедія
Маячення
Мая́чення або маячі́ння ― розлад мислення, що характеризується виникненням невідповідних реальності хворобливих уявлень, міркувань і висновків, яких хворий переконано дотримується й котрі не піддаються корекції. Цю тріаду сформульовано 1913 року Карлом Ясперсом, який підкреслював, що зазначені ознаки є поверхові, не відображають сутності маячного розладу й не визначають, а тільки припускають наявність маячіння.
Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%8F%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F