марудний[мару́дний]

МАРУ́ДНИЙ, а, е. 1. Який вимагає багато часу та зусиль (про роботу, справу тощо); клопітливий (у 2 знач.). Андрій успадкував від батька велику й щиру любов до людей, хай і марудної, але творчої праці (І. Багряний); – Ну, а собі, – тут Лис присів. – Я б птахоферму попросив. Хоч справа це й марудна, З птахами он як трудно, Та дуже я люблю пташиний спів (П. Дорошко); Праця дуже марудна: щоб виконати норму, треба працювати всі 8 годин, не відриваючись ні на мить (В. Стус); // Повільний, неквапливий (про людину). Марудний співробітник. 2. Який викликає нудьгу; нудний. Бачила декого з професорів, одного (Срезневського) чула на публічній лекції, .. тільки лекція була дуже марудна (Леся Українка); Життя люду марудне і брудне, і самі вони, як занехаяні кузьки, повзають безглуздо по землі (М. Івченко); Нам було по п'ятнадцять років, і хоч книжки були ілюстровані, але ж заводитися з ними краще було десь на вільній волі, а не в цій марудній бібліотеці, де навіть весняний вітрець не міг розігнати мишачого запаху (Л. Первомайський); // Набридливий. [Марко:] Ну й марудна баба! Чорт сім пар постолів стоптав, поки пару підібрав (З. Мороз); // Який довго триває, наводячи нудьгу. Була це довга, марудна, несамовита зима (У. Самчук); Марудна ніч ховалася від сірого світанку (Іван Ле); Почалося марудне чекання. Як на зло зарядили дощi (П. Загребельний).