мелодика[мело́дика]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
МЕЛО́ДИКА, и, ж. 1. спец. Сукупність властивостей і закономірностей, які характеризують мелодичні явища в музиці. Перемінні розміри знаходимо в пісенній і інструментальній творчості багатьох народів. Вони становлять одну з характерних рис і українських народних пісень і побіч своєрідної мелодики та ритміки чимало спричиняються до незвичайної і оригінальної їх краси (з навч. літ.); Світлий колорит, благородна велич і простота, пластичність мелодики зумовили популярність музики Бородіна (з наук. літ.). 2. Учення про мелодію. △ (1) Мело́дика мо́ви – зміна висоти голосу під час мовлення, яка надає мові певного тонового забарвлення.
Морфологія
іменник · 7 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| мело́диці | жін., давальний |
| мело́дико | жін., кличний |
| мело́диці | жін., місцевий |
| мело́дика | жін., називний |
| мело́дикою | жін., орудний |
| мело́дики | жін., родовий |
| мело́дику | жін., знахідний |
Літературні засвідчення
Все: і композиційна будова, і лірико-епічний сюжет з наростанням ліричного струму, його кульмінацібю і спадом, мелодика в будові словесних сполучень, образи — все це народилося з пережитого і передуманого, як дитина першої любові, в сонячному русі почуття, вагітного думкою...
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 1 модулі
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)