мерщій[мерщі́й]

МЕРЩІ́Й, присл. 1. Якомога швидше, скоріше. – Ходім мерщій, щоб часу не теряти [губити] (Л. Глібов); – Закінчуй технікум та повертайся мерщій у своє село (М. Чабанівський); // Дуже швидко. Мерщій одяглася вона, ухопила корзину і – готова (Панас Мирний); І смерчі звуків випряда Оскаженіла хуга; То крутиться мерщій труда Велична центрифуга (М. Бажан). 2. у знач. присудка. Дуже швидко кинутися, побігти. – Ух! – задрижавши, скрикнула вона, – яке холодне... – Та мерщій у сіни (Панас Мирний); Спати цар пішов сумний, А Іван у сад мерщій (Л. Первомайський). 3. Уживається як спонукальний вигук. А нуте, хлоп'ята, Мерщій на стіл курчата! (П. Гулак-Артемовський); Кінооператори, мерщій! Апарати на плечі й у поле бігом! (О. Довженко). (1) Мерщі́й..., ніж..., рідко – швидше..., ніж... [Маруся:] Які ж, матушко, у черниць гріхи? [Матушка гуменя:] А ти думаєш, у їх немає? За їх гріх швидше береться, чим за мирян, до їх він мерщій пристане, ніж до кого другого (Панас Мирний).