мир[ми́р]

I -у, ч. 1》 Відсутність незгоди, ворожнечі, сварок; згода (у 4 знач. ). Жити в миру . М и ром у знач. присл. — мирно, без сварок і суперечок. 2》 Відсутність збройної боротьби між двома або кількома народами, державами; прот. війна. || Мирна праця. 3》 Угода сторін, що воюють між собою, про припинення воєнних дій; мирний договір. 4》 Спокій, тиша. Іт и (зостав а тися і т. ін.) з м и ром — уживається як добре побажання тому, хто йде або залишається. II -у, ч. 1》 заст. Земля з усім, що на ній існує; світ. Інший мир — загробне життя; той світ. 2》 Усе живе, усе, що оточує нас. || який . Люди певної території, суспільної групи і т. ін. 3》 іст. Те саме, що громада I. || Взагалі громада; народ ( перев. про селян). М и ром; Ус і м м и ром, у знач. присл. — усі разом, спільно. На мир у — серед людей, у присутності людей. 4》 заст. Життя мирян; світське життя, на протилежність монастирському. Ход и т…

МИР ¹ , у, ч. 1 . Відсутність незгоди, ворожнечі, сварок; згода (у 4 знач.). Святої правди і любові Зоря всесвітняя зійшла! І мир і радость [радість] принесла На землю людям (Т. Шевченко); Пішов [отаман] до Миколи, перепросив його гарненько; і вони помирились і запили сварку й мир могоричем (І. Нечуй-Левицький); – Так, дивний старий. Пішов і не попрощався. Як з чужим. Ні, мабуть, не вийде у нас із ним миру. Так і будемо ходити один від одного стороною (Григорій Тютюнник); * Образно. [Антоніо:] Життя і мрія в згоді не бувають і вічно борються, хоч миру прагнуть (Леся Українка); // присл. Мирно, без сварок і суперечок. Коли сонце заходить, ватаг виносить з стаї трембіту і трубить побідно на всі пустинні гори, що день скінчився миром (М. Коцюбинський); – Я ж колись врятував з Морозенком вас, то пожалійте людей! – ломить свій гнів і гордість чоловік, ще надіючись, що можна миром поладнати з…