мито[ми́то]

ми́то -а, с. Податок, що його справляють з юридичних і фізичних осіб у разі здійснення між ними або між ними та державою певних дій, перелік яких визначає законодавство. Додатк о ве ввізн е м и то — мито, яке стягується з імпортованих товарів з метою вирівнювання цін на імпортну та вітчизняну продукцію. Компенсац і йне м и то — мито, яке збирається понад звичайні ввізні мита. Транз и тне м и то — мито, яке стягується під час переходу через кордон даної країни іноземного вантажу, що слідує через її територію для споживання в третій країні.

МИ́ТО, а, с. Податок, сплачуваний за перевезення товарів через кордон; грошовий збір, стягуваний відповідними органами за здійснення державного контролю, обліку, реєстрації чого-небудь (яких-небудь операцій, деяких видів діяльності), за видання спеціальних дозволів на що-небудь. Імпортне мито ; Транзитне мито ; Він, ідучи за приміром інших бояр, поставив на дорозі величезну рогачку і жадав від проїжджих для себе мита (І. Франко); – Тепер на самому хлібі землевласник не проживе: американська пшениця і високе німецьке мито на хліб підрубали нас на пні (М. Стельмах); Щоб обмежити довіз іноземних товарів у Росію, на них були накладені високі мита (з навч. літ.). △ (1) Антиде́мпінгове ми́то – мито, яке стягують за продаж експортованих товарів за цінами, нижчими від світових або від внутрішніх цін держави-імпортера. Положення угоди про визначення квот, а також заяви до нього про незастосуванн…