мла

МЛА, и, ж. 1. Неосвітлений простір; темрява. Скільки тут, на землі, У нічній темній млі, .. Плаче юних сердець (М. Рильський); * Образно. Смертельна мла Ще молодого не зв'ялила, А двох старіших обпалила, Холодні очі сповила (А. Малишко); // перен. Політичний гніт, відсталість і безкультур'я. Як наші предки вчилися ставати На дві ноги, – вони [краса і думка], немов орли, Вели змагання щире і завзяте, Щоб вирвать нас із вікової мли (М. Рильський). 2. Непрозоре повітря, насичене водяною парою; туман. Долини були заповнені млою (І. Франко); Мла раннього осіннього вечора спускалася над містом (В. Собко); * У порівн. Народу щоб було як мли (Ю. Яновський); // Дрібний дощ, сніг, які стушовують, згладжують обриси предметів. Стояла мряка над землею, А ми очима і душею Ловили промені у млі (О. Олесь). 3. Повітря, насичене димом або найдрібнішим пилом. Здалеку йшла на село хмара куряви, .. сонце пірнуло в неї і розсипалось рожевою млою (М. Коцюбинський); Над висілком стояла сіра мла від диму і пороху (П. Панч). 4. Прозорі випари, рух яких ледве помітний у жаркий день; марево (у 3 знач.). Воно [море] мліло у спеці літнього дня, дихало млою і, делікатними тонами зливаючись з далеким небосклоном [небосхилом], чарувало й вабило у свою чисту, теплу й радісну блакить (М. Коцюбинський); Неначе дивний хор в липневій теплій млі, – це з зорями небес землі злилися зорі (В. Сосюра).