млявий[мля́вий]

МЛЯ́ВИЙ, а, е. 1. Позбавлений жвавості, бадьорості. [Любов:] Тільки млява, боязка людина не любить і боїться риску (Леся Українка); А за нею [хмарою] чередою інші хмари попливли, ніби йшли до водопою мляві, стомлені воли (М. Упеник); // Який не відбиває експресії; маловиразний. Ті самі очі, чорні, як безодні, .. Тепер без блиску, мляві та холодні (І. Франко); Легка повсякчасна втома була в її сповільнених рухах, у збляклому погляді, у млявих, ніби змушених словах (В. Підмогильний). 2. Який відбувається без напруження, повільно. Збирає гній дівча худе. Корова млявою ходою кудись сама собі бреде (П. Тичина); При млявому травленні п'ють по 3 чашки на день відвару з кореневища аїру (з наук. літ.); // Малопомітний; неяскравий. Де у хвилях тремтить і полискує Млявий промінь нічних ліхтарів; Де бушують вали над безоднею, – Там стояла вона без шляху. Без притулку, з журбою самотньою (П. Грабовський); Через вулицю блимав огонь і млявим світлом освітлював пустельний заулок (М. Хвильовий).