мовчун[мовчу́н]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
МОВЧУ́Н, а́, ч. Той, хто звичайно мовчить, не любить багато говорити. Нічна пізня доба, чарка горілки .. розв'язують мову, додають красномовності навіть не красномовній розмові мовчуна о. Мойсея (І. Нечуй-Левицький); Денис Блаженко, високий кряжистий мовчун, з завжди насупленими чорними бровами, заявив раптом, що він знає Поліщука особисто (О. Гончар); // Той, хто не висловлює своїх думок. Він же був таким м'якохарактерним мовчуном, що зі всім погоджувався (Є. Кравченко).
«мовчун» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
іменник · 17 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | мовчу́н | мовчуни́ |
| Родовий | мовчуна́ | мовчуні́в |
| Давальний | мовчуно́ві / мовчуну́ | мовчуна́м |
| Знахідний | мовчуна́ | мовчуні́в |
| Орудний | мовчуно́м | мовчуна́ми |
| Місцевий | мовчуні / мовчуно́ві / мовчуну́ | мовчуна́х |
| Кличний | мовчу́не | мовчуни́ |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| мовчуни́ | множина, знахідний |
Літературні засвідчення
Борис Савович, той мовчун у морському кітелі, нарешті теж втрутився в розмову:
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)