моління[молі́ння]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
МОЛІ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. моли́тися 1. Коли він думав про своє життя й життя взагалі, то воно здавалось йому маленьким, нікчемним і тонким, як він сам. Бог, до котрого звертався він з гарячими моліннями, не допомагав йому й тільки мовчки дивився з величного темного образа (В. Підмогильний); * У порівн. Мати деякий час стояла серед хати, склавши руки на грудях, як для моління (О. Гончар). 2. Дія за знач. моли́ти; прохання, благання. – Люди добрі! На Бога, дайте мені чистий спокій... Але гуцули не звертали уваги на ці моління (Г. Хоткевич); Бачу його погляд, благальний, сповнений моління й надії (Ю. Збанацький).
«моління» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
іменник · 15 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | молі́ння | молі́ння |
| Родовий | молі́ння | молі́нь |
| Давальний | молі́нню | молі́нням |
| Знахідний | молі́ння | молі́ння |
| Орудний | молі́нням | молі́ннями |
| Місцевий | молі́нні / молі́нню | молі́ннях |
| Кличний | молі́ння | молі́ння |
Літературні засвідчення
На небі тільки сині зорі вислухують благальний спів людей, що, прості та безкрилі, цілуючи в німій покорі брудні обніжки вівтарів устами, чорними від пилу, що їхні губи припорошить, моління шлють Христу і Духу, щоб допоміг здобути гроші на хліб, на сіль і на сивуху.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)