мордочка[мо́рдочка]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
МО́РДОЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до мо́рда 1. Часом виплигувала на верх, на покрівлю прудка коза, щипала травицю або стояла, піднявши вгору мордочку з борідкою (І. Нечуй-Левицький); Роман Блаженко обійняв лоша за шию і притулився шершавою щокою до його атласної мордочки (О. Гончар). 2. фам. Личко (див. ли́чко¹). Я її [дівчинки] навіть трохи злякався: мордочка з кулачок і сиза, як печене яблуко (О. Довженко); Внизу, на першому поверсі, живе Ольця – з лисячою хитренькою у ластовинні мордочкою і крихітними губками (О. Іваненко).
«мордочка» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
іменник · 14 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | мо́рдочка | мо́рдочки |
| Родовий | мо́рдочки | мо́рдочок |
| Давальний | мо́рдочці | мо́рдочкам |
| Знахідний | мо́рдочку | мо́рдочки |
| Орудний | мо́рдочкою | мо́рдочками |
| Місцевий | мо́рдочці | мо́рдочках |
| Кличний | мо́рдочко | мо́рдочки |
Літературні засвідчення
Наче заблукана усмішка минулої весни, мерехтіла над скибами життєрадісна мордочка куцої філософки природи.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)