мотуззя
Дані Атласу
Значення
Збірн. до мо́туз і мотузо́к. Він торгував маззю, мотуззям, заліззям і всякою всячиною (Фр., V, 1951, 209); Вночі пов’язали [моряки] пояси, мотуззя, сорочки і по скелі спустилися...
Морфологія
іменник · 8 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| мотуззю | сер., давальний |
| мотуззя | сер., кличний |
| мотуззі | сер., місцевий |
| мотуззю | сер., місцевий |
| мотуззя | сер., називний |
| мотуззям | сер., орудний |
| мотуззя | сер., родовий |
| мотуззя | сер., знахідний |
Фразеологізми та сталі вирази
крутити (сукати) мотузки (мотуззя) з кого
Повністю підпорядковувати кого-небудь своїй волі, змушувати виконувати все відповідно до своїх бажань. Гнат Сторожук не з тих покірних і хлипких людей, з яких можна мотуззя сукати (П. Колесник).
Фразеологічний словникмотузки (мотуззя, свічки) можна сукати з кого
Хто-небудь дуже безвільний, податливий, м'якої вдачі. Хміль його зовсім розвіявся, а разом з хмелем і його бурхливий запал. Тепер із Бородавки мотузки можна сукати (З. Тулуб); Гнат Сторожук не з тих покірних і хлипких людей, з яких можна мотуззя сукати (П. Колесник); Поцілуйко… сам. .відчував, як перед ним міниться господар оселі. Тепер із нього можна і свічки сукати, а то, бач, як спочатку дер носа (М. Стельмах).
Фразеологічний словникхоч мотузки (мотуззя) крути з кого
Хто-небудь дуже, надто податливий, розчулений; піддається будь-якому впливу, будь-яким вимогам. І почала Хівря Наталцю розважати й голубити. Розумна дитина зараз розібрала, що тепер з матері хоч мотузки крути (Грицько Григоренко); — Та поїдемо, діду, бо я спішу.. Губи її витягувалися в шворочку… і така вона була свята та божа, що хоч мотуззя з неї крути (Є. Гуцало).
Фразеологічний словникЛітературні засвідчення
…на брата накладає хижу руку. Війна злочинна, братогубна. Сонце ранене кривавить. Незламна тисяча обранців здавлює в серцях розпуку, б’ючись, хтозна, чи не із друзями недавніми віч-на-віч. День сороковий без спочину й сну, в дощі вогненнім зливнім. Вже голод скручує кишки в сухе мотуззя. Далі навіть порепані з гарячки губи вимовляти слів забудуть. Не шкура вже – кора на пнях, на людських пнях шорстких із сажі, зів’ялі язики телепають в устах просохлим листям, лиш очі, очі сяють молодо, натхненно й променисто. Задиханий, вривчастий токіт мітральєз[76] на мить не щухне.…
Джерело: literary_fts