мінор[міно́р]

іменник · «1. Музичний лад, звуки якого утворюють малий тризвук із забарвленням суму, журби. Існує багато типів ладу, але найпоширеніші з них — мажор і мінор (Мист., 4, 1962, 23); Концерт ...»

✓ Питома українська лексикаNot in the practice pool yetЩе немає в наборі практики

Питома українська лексика

Ця форма має українське джерельне підтвердження.

Дані Атласу

Значення1 картка

Походженняочікує джерело

Морфологія18 форм

Написання і вимоваочікує джерело

Стилістиказахист питомості

Синоніміяочікує джерело

Омонімочікує джерело

Паронімочікує джерело

Фразеологіяочікує джерело

Приповідкиочікує джерело

Стиль і нормаочікує джерело

Засвідченнялітературний корпус

Курспоза курсом

Переклад4 англ.

Wikimediaочікує джерело

Зовнішніочікує добірку

Значення

СУМ-20сучасний тлумачний словник

МІНО́Р, у, ч. 1. Музичний лад, звуки якого утворюють малий тризвук із забарвленням суму, журби. Існує багато типів ладу, але найпоширеніші з них – мажор і мінор (з наук. літ.); Концерт для фортепіано з оркестром фа-мінор був написаний [В. Золотухіним] ще в студентські роки (із журн.). 2. перен., розм. Смутний, журливий настрій. – Дозволь, ти щось сьогодні занадто в мінорі? (О. Донченко); За вікном знову побіг дрібний осінній дощик, і здавалося уже Івану Івановичу, що й справді в нашому житті є місце для мінору (М. Хвильовий).

Морфологія

іменник · 18 форм · VESUM

Відмінювання
Відмінок	Однина	Множина
Називний	міно́р	мінори
Родовий	мінора / міно́ру	мінорів
Давальний	міно́рові / міно́ру	мінорам
Знахідний	міно́р	мінори
Орудний	міно́ром	мінорами
Місцевий	міно́рі / міно́рові / міно́ру	мінорах
Кличний	міно́ре	мінори

Літературні засвідчення

Андрухович Ю. · Юрій Андрухович. Вступ до географії · 1960

Нагадував невловність перельотів з мажору в мінор і навпаки у концертах Вівальді, щось ніби "з журбою радість обнялася".

literary_fts · b3e6771a_c0007

Джерело: literary_fts

Переклад

мінор↔

minor keyminorsubdeterminantMus. minor tone