місцевий[місце́вий]

місце́вий -а, -е. 1》 Стос. до певної місцевості, краю ( див. край I 5)); не загальний. || Виготовлений у певній місцевості, не привізний. || Який живе у цій місцевості. || Який діє або має значення тільки в межах певної території, місцевості; не загальнодержавний. Місцевий колорит . Місц е ве самоуправл і ння — конституційно закріплена форма самостійного вирішення населенням та його виборними органами економічних питань місцевого значення. 2》 Який поширює свою дію тільки на частину цілого. Місц е вий відм і нок — відмінок, який відповідає на питання де? в якому місці? Місц е вий час — час, визначений для певного географічного поясу, району, місцевості.

МІСЦЕ́ВИЙ, а, е. 1 . Стос. до певної місцевості, краю (див. край¹ 5 ) ; не загальний. Він [італієць] говорить місцевим лігурійським діалектом (Леся Українка); Зникає і місцева, теж досить диференційована по діалектах лексика, пов'язана з колишнім побутом, з старою культурою села (з наук. літ.); Безперечно, Запорозьька Січ – один із історичних світових феноменів, що утворилися на місцевому ґрунті (з наук. літ.); // Який виготовлений у певній місцевості, не привізний. У світлиці тій [для туристів], не дуже великій, вздовж стін стоять широкі ослони, застелені різнобарвними, дуже красними килимцями місцевого виробу (М. Коцюбинський); На базі місцевих ресурсів працює одна з найбільших на Україні паперова Понінківська фабрика (І. Цюпа); // Який живе у даній місцевості. – Але я приїду і не проханий на вінчання. – Але ж місцевий батюшка буде гніватись, бо ви одіб'єте од його заробіток (І. Нечуй…