набутий

прикметник · «Дієпр. пас. мин. ч. до набу́ти¹. — О царю, твій гонець жорстокий був і строгий! Не дав мені добро набутеє продать (Фр., XIII, 1954, 353); Всі знання, набуті за двадцять років ро...»

Not in the practice pool yetЩе немає в наборі практики

Дані Атласу

Значення1 картка

Походженняочікує джерело

Морфологія32 форми

Написання і вимоваочікує джерело

Стилістикабез нотаток

Синоніміяочікує джерело

Омонімочікує джерело

Паронімочікує джерело

Фразеологіяочікує джерело

Приповідкиочікує джерело

Стиль і нормаочікує джерело

Засвідченнялітературний корпус

Курспоза курсом

Переклад1 англ.

Wikimediaочікує джерело

Зовнішніочікує добірку

Значення

Курскурсова фраза / chunk

Дієпр. пас. мин. ч. до набу́ти¹. — О царю, твій гонець жорстокий був і строгий! Не дав мені добро набутеє продать (Фр., XIII, 1954, 353); Всі знання, набуті за двадцять років ро...

Морфологія

прикметник · 32 форми · VESUM

Пасивний дієприкметник доконаного виду від набути

Форми дієприкметника
Форма	Позначка
набутій	жін., давальний
набута	жін., кличний
набутій	жін., місцевий
набута	жін., називний
набутою	жін., орудний
набутої	жін., родовий
набуту	жін., знахідний
набутому	чол., давальний
набутий	чол., кличний
набутім	чол., місцевий
набутому	чол., місцевий
набутий	чол., називний
набутим	чол., орудний
набутого	чол., родовий
набутого	чол., знахідний
набутий	чол., знахідний
набутому	сер., давальний
набуте	сер., кличний
набутім	сер., місцевий
набутому	сер., місцевий
набуте	сер., називний
набутим	сер., орудний
набутого	сер., родовий
набуте	сер., знахідний

Літературні засвідчення

Стус В. · Василь Стус. Феномен доби (сходження на Голгофу слави) · 1938

Революція — це смерть вікової культури, час, коли тонкий шар людяності, набутий за тисячі й тисячі літ, злітає з людських душ, як потеруха.

literary_fts · e6002354_c0027

Джерело: literary_fts

Переклад

набутий↔

acquired (medicine: developed after birth)