набуток[набу́ток]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
НАБУ́ТОК, тку, ч. Те, що набувають працею, затрачаючи силу й енергію. Не віддасть він [солдат] нікому набутку свого – що узято в бою, те здобуто навіки! (С. Голованівський); Для селян, які провозили десь на західний торг звичайний набуток своєї праці, такі придорожні села, за панським чи його дозорного посіпаки замочком, ставали страховищем (Іван Ле); Усіма своїми враженнями і духовними набутками я ділився насамперед з Катериною Іванівною (М. М. Тарновський); // Те, що неподільно належить кому-небудь. Література, музика, образотворче мистецтво, театр і кіно, всі скарбниці культури стали набутком широких мас трудящих (з газ.); Поетичні неологізми А. Малишка не тільки виконують відповідні стилістичні функції у його ліриці, але й становлять певний набуток літературної мови, зокрема художнього її стилю (з наук.-попул. літ.).
«набуток» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
іменник · 16 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | набу́ток | набу́тки |
| Родовий | набу́тку | набу́тків |
| Давальний | набу́ткові / набу́тку | набу́ткам |
| Знахідний | набу́ток | набу́тки |
| Орудний | набу́тком | набу́тками |
| Місцевий | набу́ткові / набу́тку | набу́тках |
| Кличний | набу́тку | набу́тки |
Літературні засвідчення
Вибрановський звернув увагу генерала на те, що такий значний набуток оружжя і грошей був би, щоправда, для гвардії дуже пожаданий, але сповнення условин, від яких він залежав, являлося поважною небезпекою супроти "wichrzen swiętojurskiej partyi"* та ворожої постави "сільського люду" (Z przeszłosci Galicyi, II, 297).
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)