навпіл

душа (серце) розривається (рветься) надвоє (навпіл) у кого, чия (чиє) і без додатка

Хто-небудь дуже страждає від суперечливих почуттів, від неможливості вирішити щось, допомогти чимсь і т.ін. — Куди мені пристати? — крикнув Саїб,— що маю робити? Душа моя розривається надвоє! Серце ниє й болить (І. Нечуй-Левицький); Вона Пріська чує голос Пилипів; вона баче бачить його безпомощного безпомічного, як він ховає одубілу голову в сніг.. серце її рветься надвоє (Панас Мирний). душа розривається на дві половини. У цю ніч Добринич відчув,. .що душа його розривається на дві половини. У цій душі було те, що боляче щеміло, як тільки він згадував рідне дворище (С. Скляренко). аж розривається душа надвоє. Прісцілла: Руфіне, годі! догадуюсь… і се мені так тяжко… мішаються всі почуття… так трудно… аж розривається душа надвоє… (Леся Українка).