навчений[на́вчений]

НА́ВЧЕНИЙ, НАУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до навчи́ти, научи́ти. Був то чоловік бувалий, досвідчений, знав кілька мов, усякому ділу навчений (Б. Лепкий); Кілька пар гармат з навченими самим Наливайком пушкарями завершили похід десь аж на ранок (Іван Ле); Еней научений був добре, – Розвідник справжній був Еней (С. Воскрекасенко); Він боявся посіяти в її душі підозру, боявся зійти за одного з тих благодійників, яких, навчені життям люди, обходять десятою дорогою (М. Руденко); Скоро вже кожен третій у Парижі називатиме себе художником. Коли нічому не навчений і ні до чого не здібний – іди в художники (М. Слабошпицький); // на́вчено, безос. пред. Чого там панночки нашої не навчено! а найбільш .. людей туманити! (Марко Вовчок); – Коли ми по тюрмах гинемо, на ешафот ідемо.., – вона нам поміч дає. Птиця оця – наша робітнича мрія .. Її горем нашим навчено (Ю. Яновський); Довелося замкнути гостинну хату і покласти ключ за зелену віконницю, як було навчено його напередодні (О. Гончар); // у знач. ім. на́вчений, ного, ч.; на́вчена, ної, ж. Той або та, кого навчили. Учену сватати навченому шкода; Та і такому жить з ученого біда (П. Куліш). ◇ (1) На́вчений гірки́м до́свідом – який набув знань, навиків і т. ін. на основі пережитого. Якби не була научена досвідом гірким, то знов би розсипалась в гірких фразах (Леся Українка); Навчена гірким досвідом, вона, чітко вимовляючи німецькі слова, спитала, де можна бачити начальника (А. Хижняк); Навчені гірким досвідом перших поколінь, багато Конорів приховували правду про себе навіть від найближчих людей, якщо вони не належали до їхнього роду (О. Авраменко).