назватися[назва́тися]

(докон. до називатися / див. називатися) назива́тися -аюся, -аєшся, недок., назватися, -вуся, -вешся, док. 1》 перев. недок. Мати яку-небудь назву, ім'я і т. ін. || Одержувати яку-небудь назву, ім'я і т. ін. 2》 Характеризуватися яким-небудь словом, позначенням і т. ін. Як називається у знач. вставн. сл. — як потрібно, необхідно в даному випадку. 3》 тільки док. Повідомити своє прізвище, ім'я і т. ін. 4》 з інфін., розм. Заявляти про готовність чи бажання до чого-небудь. 5》 тільки недок. Пас. до називати 1-3).

(докон. до називатися / див. називатися) НАЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАЗВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док. 1. перев. недок. Мати, носити яку-небудь назву, ім'я і т. ін. Завтра починаю нове оповідання, яке буде називатися “Подарунок на іменини” (М. Коцюбинський); В кожному курені містилися козаки, переважно з одної місцевості, по якій він і називався (П. Панч); По-різному говорили люди, чому Іван Ярош, син Петрів, став називатися спочатку Дунаєм, а потім дідом Дунаєм (М. Стельмах); Поволі відчайдушна степова вольниця виросла в могутню військово-господарську громаду, що стала надійним вартовим південноруських кордонів і назвалося Січчю Запорозькою (С. Добровольський); // Приймати яку-небудь назву, ім'я і т. ін. Донбас цвіте, Донбас росте, Цвіте, росте, пишається: І ще один Шахтарський син Героєм, називається! (Г. Бойко); Служив, служив, ще того дочекався, що сукиним сином назвався (приказка). 2. Визначатися, характеризуватися яким-небудь словом, позначенням і т. ін. Одного прекрасного вечора приходить у гості до Скоробагатьків якась далека їх родичка, того ступеня родичання, що називається десятою водою на киселі, або – нашому тинові двоюрідний пліт (Г. Хоткевич); – А знаєш, Люсю, як це називається? Людмила, не розуміючи, глянула на неї. Тамара мовила з наголосом: – Це називається: сам не гам і другому не дам! (А. Головко); – Запам'ятай, Тимку, – перебив Костюченко. Товариші ви з ним були по сільських грищах та розвагах, а цього мало, щоб називатися товаришами (Григорій Тютюнник). 3. тільки док. Повідомити своє прізвище, ім'я і т. ін. Хазяйка – Настею назвалася – ловко розливала питво (Ю. Бедзик); Грек назвався Олексою, а дружина його – Галиною (М. Руденко). 4. з інфін., розм. Заявляти про готовність або бажання зробити, виконати і т. ін. що-небудь. Коли Сергій назвався провести її, вона не перечила, в серці ще жевріла маленька надія на зближення (О. Гуреїв); Підлісецький сам назвався одвезти папери в штаб (С. Добровольський). 5. тільки недок. Пас. до назива́ти 1–3. Ім'я Олександра Довженка називається з величезною повагою як режисера-вчителя, що збагатив образотворчі засоби кіномистецтва (із журн.); В піснях про Кармалюка, про повстання в с. Турбаях (XVIII ст.) .. змальовуються конкретні історичні події, називаються конкретні імена (М. Рильський). ◇ (1) Що (як) назива́ється – дійсно, по-справжньому. Етажерка, здавалося, от-от має тріснути від книг, вона була, що називається, набита ними (О. Сизоненко); // як потрібно, як належить. Марина .. дала мені виговоритись, а потім спокійно і логічно, як називається, виклала свої думки переді мною (Ірина Вільде).