називатися[назива́тися]

назива́тися - а юся, - а єшся, недок. , назв а тися, -в у ся, -в е шся, док. 1》 перев. недок. Мати яку-небудь назву, ім'я і т. ін. || Одержувати яку-небудь назву, ім'я і т. ін. 2》 Характеризуватися яким-небудь словом, позначенням і т. ін. Як назив а ється у знач. вставн. сл. — як потрібно, необхідно в даному випадку. 3》 тільки док. Повідомити своє прізвище, ім'я і т. ін. 4》 з інфін. , розм. Заявляти про готовність чи бажання до чого-небудь. 5》 тільки недок. Пас. до називати 1-3).

НАЗИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАЗВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док. 1. перев. недок. Мати, носити яку-небудь назву, ім'я і т. ін. Завтра починаю нове оповідання, яке буде називатися “Подарунок на іменини” (М. Коцюбинський); В кожному курені містилися козаки, переважно з одної місцевості, по якій він і називався (П. Панч); По-різному говорили люди, чому Іван Ярош, син Петрів, став називатися спочатку Дунаєм, а потім дідом Дунаєм (М. Стельмах); Поволі відчайдушна степова вольниця виросла в могутню військово-господарську громаду, що стала надійним вартовим південноруських кордонів і назвалося Січчю Запорозькою (С. Добровольський); // Приймати яку-небудь назву, ім'я і т. ін. Донбас цвіте, Донбас росте, Цвіте, росте, пишається: І ще один Шахтарський син Героєм, називається! (Г. Бойко); Служив, служив, ще того дочекався, що сукиним сином назвався (приказка). 2. Визначатися, характеризуватися…