наймення[найме́ння]

НАЙМЕ́ННЯ, я, с. Ім'я людини або її прізвище. – Їй наймення Ізидора, А вродлива!.. не списати!.. (Леся Українка); Наймення йому було Думенко, а по-вуличному його дражнили: “невдачливий” (Грицько Григоренко); // Назва чого-небудь. Вона [газета] ґрунтовно відрізняється від річки з тим же найменням. Тоді як у річці Десні занадто багато води, в газеті “Десні” її надто мало (В. Самійленко); // Друга назва кого-, чого-небудь. Вони [літаки] колись бомбили фриців у курських та українських кукурудзах і там дістали від бійців жартівливе наймення “кукурудзників” (О. Гончар); Наймення це до неї міцно пристало, але вона за нього не ображалася (М. Руденко).