накип[на́кип]

НА́КИП, у, ч. 1. Твердий осад з нерозчинних солей, який утворюється на дні та внутрішніх стінках посудин в результаті кип'ятіння в них чого-небудь. Чайник був давно вичищений. Рубін поздирав долотом увесь накип всередині (І. Сенченко); Стара подумала: чом це довкіл їхнього обійстя споганіли джерела, жовтий накип на казанах потрібно терти піском, діти змалку слабують нирками? (Є. Пашковський); Застосування магнітної обробки води дає змогу запобігти відкладенню осаду, утворенню накипу й знижує корозію обладнання (з наук. літ.); Якщо кип'ятильник вкрився накипом і потемнів, покладіть його у воду з оцтом і доведіть до кипіння (з наук.-попул. літ.); // Піна, яка утворюється на поверхні киплячої рідини. Як тільки бульйон закипить, треба одразу зібрати з нього накип (з газ.). 2. перен. Важке, неприємне почуття, переживання, що залишаються після якої-небудь розмови, події і т. ін. – Ми хочемо вірити, що це хороші сльози, які змивають накип з серця (О. Донченко); А накип образи .. озвався таким гострим болем, що Надія, знесилено опустившись біля тополі, вже не плакала, а ридала (Яків Баш); Передумував [Гедеон] усі свої діла і вчинки, важив їх на шальках совісті .. і відчував, що вона мовби очищається від накипу злості, заздрості, честолюбства (Р. Іваничук).