налив[нали́в]

НАЛИ́В, у, ч. 1. Дія за знач. налива́ти, нали́ти 1. Пляшки для наливу готової продукції мають бути добре очищені й вимиті (з навч. літ.). 2. Набухання від припливу соків (про плоди, зерно і т. ін.). Жито спідсподу жовте, не стає сили для наливу (К. Гордієнко); Стефан, слухаючи умудрених літами й нивою, усією душею сподівався щедрого наливу в кожному зернятці [соняшників] (М. Рудь); * Образно. І я його [рушник], мов долю простелив.., Той найдорожчий матері дарунок, На молодий, грядущих днів, налив (А. Малишко); // поет. Сік, яким наповнилися плоди чи зерно. Сизий налив плоду стоїть під тонкою шкіркою, що не має жодної зморшки (Ю. Яновський); Металевим наливом Колос жита зважнів (П. Дорошко). 3. вет. Пухлина на нозі в коня. (1) Бі́лий нали́в – сорт яблуні та її плоди. Перебрались [учні] у сад, бо саме достигла малина, смородина, визріли соковиті плоди білого наливу (Ю. Збанацький); По обіді я збігав на базар і купив білого наливу, черешень та абрикосів (Ю. Мушкетик); Колись дороги обсаджували яблунями, серед яких ми найбільше тішилися білим наливом (Г. Пагутяк).