намертво[на́мертво]

НА́МЕРТВО, присл., розм. 1. Так, що наступає смерть; до смерті. – Я стріляв [у зайця] так просто, щоб наполохати, а він намертво (Остап Вишня); Коли пальці Отелло вже намертво схопили горло Дездемони, в двері постукали (О. Ільченко); [Орел:] Моє крило б'є намертво (О. Корнійчук); Може, й доведеться упасти намертво стятим, та не захлинеться в їхній крові виправа (Д. Міщенко). 2. перен. Так, що не можна роз'єднати; дуже міцно. Десь внизу, між камінням, кінь намертво застряв копитом (В. Близнець); Візок їхав не тільки вперед, але й метлявся врізнобіч.., і як подивитися на нього довше, то створювалося враження, ніби оратай п'яний намертво і конячина його впита (П. Загребельний); Схарапуджені коні, прив'язані до тину, намертво позашморгували вузли на поводах (В. Шкляр); Баба витерла краєчком хустки сльози біля рота і зітхнула. – Ну і впився твій дідо, намертво (Любко Дереш); Ці пальці не знають милосердя, ці пальці звикли чіплятися намертво (С. Андрухович); // Назавжди. Він запропонував заварити намертво оту вентиляційну трубу (М. Дашкієв); Зараз серед залізяччя валяються, біліючи на сонці, ще й величезні суднові манометри, зняті з того військового судна, що намертво лягло у водах затоки (О. Гончар); Кремінь намертво вріс у деревину (А. Дімаров); Їхати на лікування на теплі води без чоловіка жінка відмовилася намертво (М. Матіос).