намет[наме́т]

наме́т -у, ч. 1》 Тимчасове приміщення із тканини, шкіри, рідше з гілля, що напинається на каркас; шатро. || Навіс із дерева або тканини. || Навіс, що утворюється переплетінням гілля і листя дерев. || Покривна сітка для лову сірої куріпки, фазана та інших птахів. 2》 Наметена вітром купа снігу; замет. || рідко . Купа чого-небудь. 3》 Хода галопом коня. 4》 анат. Складка твердої оболонки головного мозку, яка відділяє мозочок від головного мозку.

НАМЕ́Т, у, ч. 1 . Тимчасове приміщення з тканини, шкіри, рідше з гілля, що напинається на каркас; шатро (у 1 знач.). Просторий гетьманський намет не вміщував усієї генеральної старшини (Я. Качура); На руїнах колишньої церкви стояли величезні брезентові намети, мов колосальні киргизькі юрти (І. Багряний); В сквері виднілися військові намети з червоними хрестами (П. Панч); Сам Кочубей виходить з намету, щоб стрінути монаха (Г. Колісник); Йди на схід сонця крізь поля неорані І дійдеш до кочів'я скіфів. В плетених наметах, на колесах вік живуть вони На вольній волі (Борис Тен, пер. з тв. Есхіла); // Навіс із дерева або тканини. До маленького ліжечка з серпанковим наметом присунула вона маленьке бюрко (Дніпрова Чайка); – Їх [коней] би можна поставить на ніч під намет коло стайні, – обізвався Антоша (М. Коцюбинський); На балконах під наметами сиділо магнатство (М. Садовський, пер. з тв. М. Го…