намір[на́мір]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
на́мір -у, ч. Задум, бажання зробити що-небудь.
НА́МІР, у, ч. Задум, бажання зробити що-небудь. Своїх намірів він не сповіряв дома нікому (Панас Мирний); Чужі хлопці .. зовсім не виказували наміру захищати, а навпаки – стоячи купкою посеред вулиці, вони злобно реготалися з бідолашних молодиць, що бігли з манатками ховатися (І. Багряний); Мирон Данилович зрікся наміру – переходити до земляка, і притих, боячися нової недолі (В. Барка); Антон .. вперто здійснював свій намір добратися до міста (С. Чорнобривець); Четвертого дня дід вирушив до Криту, маючи намір побувати в порту (О. Бердник). (1) Без на́міру (на́мірів): а) не бажаючи навмисне зробити що-небудь; без умислу. – Вмить громовиця збудиться, а того, хто каменя кинув, хоч і без наміру злого, тільки з глупоти тяжкої, рано чи пізно, а таки неминуче блискавкою сколе! (Н. Королева); Мав би вибухнути гнівом, розкричатися при такому звертанні чи й вигнати її геть, але ясно було, що запи…
Етимологія
Джерело: ЕСУМ, т. 4, с. 34
Морфологія
іменник · 17 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | на́мір | на́міри |
| Родовий | на́міру | на́мірів |
| Давальний | на́мірові / на́міру | на́мірам |
| Знахідний | на́мір | на́міри |
| Орудний | на́міром | на́мірами |
| Місцевий | на́мірі / на́мірові / на́міру | на́мірах |
| Кличний | на́міре | на́міри |
Синоніми та антоніми
Пароніми
Літературні засвідчення
…аститься від перепою, вдоволившися не церквою, а іншим закамарком, і замість отця він подибає Ониська, який виграватиме на органі-діжі, він відклав би до сприятливішої нагоди свій намір, оскільки йому й на думку не спадало переставляти навіженого Ониська до праотців.
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 3 модулі
Переклад
Джерело: dmklinger