напис[на́пис]

на́пис -у, ч. Короткий текст, уміщений на чому-небудь. Викон а вчий н а пис — розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника грошей чи майна, що його зроблено на оригіналі боргового документа. || фін. Передаточний підпис із зазначенням нового набувача. Бл а нковий н а пис — передавальний напис власника векселя на зворотній стороні векселя без зазначення імені нового власника, який передає будь-якій особі право стягнення з векселедержателя вказаної на векселі суми. || Стародавній текст, вирізьблений, висічений і т. ін. на твердому матеріалі.

НА́ПИС, у, ч. Уміщений на чому-небудь короткий текст з будь-яким змістом, повідомленням щодо належності, призначення і т. ін. На полуденній стіні церкви була залізна дошка з написом над могилою гетьмана (І. Нечуй-Левицький); Як спомин про страшні, про зловорожі дні, Не стерво напису у мене на стіні! “Такого-то числа такого-то убито...” Яку трагедію в тім написі відбито! (М. Рильський); Він бачив у якихось книжкових фондах, книжку, подаровану Кобзарем П. Кулішу, і на ній рукою Шевченка було відтворено ці рядки в дарчому написі... (Т. Масенко); // Заголовок на книжці або підпис під малюнком, картиною, картою і т. ін. Потім достала [Ольга] другу книжку з червоним корінцем, з золотим написом (І. Нечуй-Левицький); Крім креслень та малюнків, треба було зробити силу графічної роботи, прикрасити карти чепурними написами, умовними знаками, облямувати їх художніми рамками (З. Тулуб); // Вивіска.…